Стівен знову й знову повертається в ті самі місця в Північно-Західній Англії. У нього є улюблені дерева, і йому подобається спостерігати, як вони змінюються залежно від пори року. Коли він приїжджає в нове місце, спочатку він вивчає ландшафт і запам’ятовує місця, куди планує повернутися.
Якщо ви знімаєте морські пейзажі, «варто вивчити припливи та відливи», — радить він. «Зазвичай я знімаю в період відпливу. Якщо ви знімаєте під час припливу, під час експозиції ваша камера рухатиметься, через що знімки не будуть чіткими. Під час відпливу можна знімати без зайвих рухів.
Стівен любить знімати восени, оскільки для зйомки неба з тривалою експозицією краще підходить похмурий або навіть хмарний день, оскільки на камеру природним чином потрапляє більше світла. «Я не знімаю в середині літа, тому що мені довелося б виходити на зйомку о 2 годині ночі, тому я зазвичай починаю у вересні, коли сонце встає близько 6 ранку. Я вивчаю місця, дізнаюся, коли зійде сонце й куди падатиме світло. Якщо на вулиці туман та часткова хмарність, я знаю, що мені є з чим працювати», — пояснює він. Він починає з перегляду гістограми на камері, щоб визначити доступне освітлення і час, який у нього є.
Знімкам Стівена притаманна меланхолійна атмосфера, що частково пояснюється умовами зйомки. Як правило, він звертає увагу на промислові пам’ятки або занедбані будівлі — покинуті місця, які колись були сповнені життя. «Мене приваблюють старі будівлі, — каже він. — Коли я нещодавно відвідував острів Англсі в Уельсі, я натрапив на цю стару ферму (див. зображення справа вище) і подумав: як довго ця ферма перебуває в запустінні? І чому її відмовилися утримувати? Де люди, які там жили та працювали?».
Такі розмірковування про минуле також чудово підходять для чорно-білої фотографії. «У чорно-білій фотографії композиція стає центром уваги, вона має бути виразною», — додає він.