Життя після перемоги в номінації «Юний фотограф дикої природи року»

Коли Марк Альбіак був підлітком та вивчав мистецтво фотографії, вони з батьком годинами передивлялися вебсайт, де провідні іспанські фотографи дикої природи розповідали про техніку, що лежить в основі їхніх знімків. Він згадує, як Маріо Сеа (Mario Cea) пояснював, як створив подвійну експозицію сови, освітлену місячним сяйвом, лише за один кадр. Минуло кілька років, і Марк опинився на великій фотовиставці, де представляв свої роботи разом із Маріо. Зараз Марк є посланцем Canon і має безліч нагород, у тому числі престижну премію «Юний фотограф дикої природи року», яку він отримав у 14 років.

У цій статті він та його колега-посланець Мішель д’Ультремон, який живе та працює в Бельгії і двічі отримував винагороду «Фотограф дикої природи року: портфоліо висхідної зірки», розповідають про те, як цей конкурс дав поштовх їхній кар’єрі, а також діляться порадами для молодих фотографів, що бажають піти їхніми слідами.

Марк Альбіак. Ще до того, як я навчився ходити, батьки брали мене із собою в гори. Мій батько любив фотографувати тамтешні краєвиди й тварин. Коли мені було сім років, він оновив своє фотообладнання, і я успадкував його камеру — Canon EOS 30D (на заміну якій прийшла модель Canon EOS 90D). Любов до тварин прийшла першою. Камера стала інструментом, який дозволив мені забрати частку дикої природи із собою.

Мішель д’Ультремон. Безумовно, любов до дикої природи. Я три роки спостерігав за птахами, причому досить активно. Фотографія — це просто засіб, який дозволяє мені увічнити мої зустрічі з дикою природою. Це могла б бути скульптура або живопис, але в мене немає такого таланту. Мої перші знімки були зроблені на болоті. Лежачи в бруді в очікуванні появи водоплавних птахів. Це були звичайні знімки, але це було казково — зберегти ці моменти. Болото знаходилося менше ніж за милю від мого будинку, тому це було дуже зручно. Я почав знімати на камеру Canon EOS 400D (на заміну якій прийшла модель Canon EOS 850D) і 20-річний об’єктив EF 300mm f/4L USM (на заміну якому прийшла модель Canon EF 300mm f/4L IS USM).

Мішель. У всіх конкурсах потрібна удача. Удача потрібна не тільки для того, щоб тебе обрали, а й для того, щоб виграти приз. Мені пощастило виграти цю нагороду двічі. Це велика честь, і мені приємно бачити, що мій погляд на світ дикої природи розділяє журі та публіка.

Марк. Я ніколи не фотографував для того, щоб перемогти в конкурсі, я робив це тому, що мені хотілося. Думаю, у цьому і є секрет. Я зробив знімок, який приніс мені перемогу, у саду моєї бабусі. Там, де ви можете провести найбільше часу, у вас будуть виходити найкращі фотографії. Працюючи поруч із домом, ви не відчуваєте тиску від усвідомлення того, що через кілька днів вам потрібно буде полетіти звідси. І якщо сьогодні у вас не вийшла фотографія, ви можете просто повернутися наступного дня.

Марк. Я досить сором’язливий, навіть зараз, коли мені 22 роки, а тоді мені було 15, тому я нервував. Але це була мрія, що стала реальністю. Мені надіслали листа з повідомленням про перемогу навесні, а церемонія була тільки восени, тому я півроку нікому не міг розповісти.

Звичайно, я брав участь і в інших конкурсах, але не отримав жодної нагороди. Одна з кращих речей у фотографії — це її суб’єктивність. Одна й та сама фотографія може подобатися одним людям і не подобатися іншим — з конкурсами точнісінько так само. Ваша фотографія має сподобатися журі більше, ніж інші, але це не означає, що ця фотографія краща або гірша за інші.

Як і процес фотографування дикої природи, участь у фотоконкурсах вимагає наполегливості. Під час фотографування дикої природи дуже важлива наполегливість, бо найчастіше тварини не з’являються, і ви повертаєтеся додому без фотографій. Але якщо ви будете докладати всіх зусиль і прагнути зробити необхідну фотографію, врешті-решт, у вас буде більше шансів отримати знімок, ніж якби ви залишилися вдома.

Мішель. Я був дуже здивований. Коли я був молодим фотографом, я із захопленням дивився на переможців конкурсу «Фотограф дикої природи року». Мені дуже приємно й втішно говорити, що мої знімки були визнані одними з кращих у світі.

Наполегливість — це головне, потрібно продовжувати намагатися далі й далі. Я оптиміст і досить уперта людина, тому, якщо я не бачу тварину з того красивого ракурсу, який хочу закарбувати, я починаю знову, сподіваючись на зустріч своєї мрії. Був один знімок, який я надсилав протягом трьох років на велику кількість конкурсів, але до 2014 року його жодного разу не обрали — він мені дуже подобався, і я вважав, що він має шанси на успіх.

Як ця перемога поклала початок вашій кар’єрі фотографа дикої природи?

Мішель. Я багато знімаю, спираючись на відчуття і не надто переймаюся тим, що вийде, а що ні. Я не створюю обстановку, а просто знімаю речі такими, якими вони є. Зйомки дикої природи дозволяють мені відобразити свої почуття, коли я зустрічаюся віч-на-віч із дикою твариною.

Марк. Я досі не бачу єдиного стилю у всіх моїх фотографіях. Для кожної тварини я намагаюся робити знімки в різних стилях: одні більш документальні, інші більш художні, одні чорно-білі, інші кольорові, одні крупним планом, інші, які показують її середовище проживання. Мені найбільше цікаво фотографувати хребетних тварин: ссавців, птахів, рептилій, амфібій. Потрібно знати про них, їхню поведінку та де їх можна знайти.

Марк. Так. Є помилки, які я роблю і зараз. Наприклад, якщо я бачу тварину, яку дуже хочу сфотографувати, я нервую і намагаюся підійти ближче. Іноді це призводить до того, що тварина тікає, і я залишаюсь без фотографії.

Мішель. Я би сказав, що потрібно почекати появи тварин. Потрібно багато знань про дику природу й багато терпіння, щоб спостерігати за ними, не турбуючи їх. Але цього я навчився з дуже раннього віку. Я надзвичайно терплячий у всіх питаннях, а це означає, що мене не так легко засмутити, і я завжди залишаюсь оптимістом.

Мішель. Юні фотографи занадто швидко прагнуть отримати незліченну кількість лайків на своїх знімках у соціальних мережах. Я вважаю, що цю гонитву необхідно припинити, оскільки, бажаючи отримати все більше й більше, у кінцевому підсумку під час зйомки на природі ви робите щось, що турбує тварин.

Марк. Найскладніше — знайти людину, яка візьме тебе із собою на природу. Мені пощастило, що мої батьки цікавилися горами й тваринами, але в мене є друзі, у яких немає такої можливості. Якщо ви живете у великому міст, такому як Барселона, вам буде складніше знайти численні види тварин.

Мішель. Вивчайте, читайте інформацію про тварин і зрозумійте їхню поведінку, перш ніж фотографувати їх. Це дуже важливо. Тварини й навколишнє середовище мають перебувати в спокої, і їх не можна турбувати. Якщо злякати тварину заради знімка, то фотографія вийде некрасивою.

Марк. Фотографуйте те, що вам подобається, і так, як вам подобається. Якщо ви хочете зробити чорно-білий знімок — робіть. Якщо вам подобається знімати за допомогою телеоб’єктива — знімайте. Не фотографуйте так, як вам здається за потрібне, фотографуйте так, як вам хочеться.


Автор: Рейчел Сігал Гамільтон (Rachel Segal Hamilton)