Покращуйте композицію на власних фотографіях

Свобода творчості й вираження емоцій — одна з прекрасних сторін мистецтва фотографії. Тому поради щодо застосування правил фотографічної композиції можуть здатися чимось, що звужує ці межі. Однак знання деяких простих принципів фотокомпозиції допоможуть вам робити виразніші знімки й втілювати сюжети в життя саме так, як ви хочете, щоб їх побачили.

Опанувавши основи композиції та компонування знімків, ви почнете застосовувати їх автоматично й зможете знайти власний стиль — і, можливо, навіть час від часу порушуватимете ті «правила».

У цій статті ми розповімо про 10 методів фотокомпозиції, обговоримо, як кожен із них дає змогу збалансувати розташування елементів на знімку й допомагає вести погляд глядача через кадр.

• Правило третин
• Вирівнювання
• Кадрування
• Головні лінії
• Зйомка з різних кутів
• Трикутники
• Золотий перетин
• Мінімалізм і негативний простір
• Орієнтація на платформу
• Порушення правил

У певних ситуаціях варто розмістити об’єкт зйомки в центрі кадру: така композиція добре працює за простих умов, наприклад на портретах, де освітлене лише обличчя, а фон набагато темніший. Однак асиметричні композиції виглядатимуть жвавішими й динамічнішими. Якщо застосувати до фотографії правило третин, згідно з яким об’єкт зйомки має бути розташований у правій або лівій третині кадру, зображення може вийти цікавішим і привабливішим.

Багато камер, включно з моделями системи Canon EOS R, такими як EOS R50, EOS R10 та EOS R7, відображають сітку розміром 3 × 3 у видошукачі або на задньому РК-екрані. Корисним композиційним методом є розміщення об’єкта зйомки в одній із точок, де перетинаються горизонтальні й вертикальні лінії.

Лінії сітки також допомагають контролювати рівень горизонту. У багатьох камерах на екрані відображається електронний індикатор, який змінює колір із червоного на зелений, коли камера розташовано рівно. Деякі камери Canon із вбудованим стабілізатором зображення (IBIS), такі як EOS R7, також мають функцію автоматичного нівелювання. Коли її ввімкнено, вона автоматично коригує положення сенсора, щоб компенсувати навіть незначний нахил і забезпечити прямий горизонт на фото.

Моделі EOS R50 та EOS R7 також мають функцію автоматичного вирівнювання в режимі відеозйомки зі стабілізацією зображення, яка може автоматично коригувати відео з горизонтальним нахилом.

Звісно, для створення цікавих композицій також можна просто повернути камеру під певним кутом. Такий навмисний нахил часто називають голландським, або німецьким, кутом і використовують у художніх фільмах для створення напруги або дезорієнтації, тому застосовуйте його обережно й вибирайте кут, що не виглядатиме випадковим. Якщо ви зробили один кадр із нахилом ліворуч, спробуйте зняти наступний кадр, нахиливши камеру праворуч. Цей прийом, наприклад, дає змогу передати напругу й хвилювання під час дослідження нового міста. Це чудовий спосіб урізноманітнити кадри, які виглядатимуть фантастично, коли ви їх надрукуєте. Для додаткового розмаїття також можна змінити співвідношення сторін на квадратне — і це прийом приводить нас до теми кадрування та обтинання.

Роблячи фото, зверніть увагу на кадрування об’єкта. Для цього можна скористатися дверним отвором або вікном: вони утворюють природні межі й допомагають зосередити увагу на сцені всередині. Наприклад, вид на місто можна сфотографувати в рамці дверного отвору готелю або квартири. У цьому випадку вікно або двері краще відкрити, щоб уникнути відбиття у склі.

Ви також можете створити ефектну рамку обтинанням фотографії для ізоляції окремих елементів. Ви можете передати зображення з камери на телефон для редагування за допомогою програми Canon Camera Connect або скористатися на комп’ютері таким програмним забезпеченням, як Canon Digital Photo Professional, а також обрізати знімок уже під час друку в одному із застосунків для друку від Canon.

Поекспериментуйте з різними варіантами обрізування. Наприклад, для пейзажів можна спробувати панорамну обрізку, щоб створити ширококутне зображення. Навіть кілька фотографій, надруковані в одну лінію, можуть створити ефект панорами, якщо вони правильно розташовані.

Лінії є дуже потужним композиційним інструментом — просто тому, що ми інстинктивно хочемо дізнатися, куди вони ведуть. Вийшовши на вулицю, ми бачимо лінії всюди — стежки, річки, стіни, паркани, залізничні колії або дорожню розмітку, і всім цим можна скористатися на знімках.

Використання фізичних напрямів як композиційних елементів, що ведуть погляд крізь сцену до певної точки фокусування, є, мабуть, найефективнішим способом додати в кадр головні лінії. Щоб зняти природні лінії, потрібно правильно розташувати камеру: для створення бажаного ефекту може знадобитися піднятися вище або опуститися нижче. Камера з повністю рухомим РК-екраном зі змінним кутом нахилу допоможе вам кадрувати зображення під час зйомки з незвичних ракурсів.

Також варто враховувати напрямок руху ліній і мету, якої ви намагаєтеся досягти. Лінії, що сходяться, є ефективним засобом передачі відстані й масштабу. Горизонтальні лінії віддзеркалюють горизонт і тому можуть завдавати заспокійливого ефекту, тоді як вертикальні лінії можуть створювати напругу. Діагональні лінії, в ідеалі — знизу ліворуч угору праворуч, переносять погляд через сцену, оскільки відповідають звичному напрямку читання в більшості західних культур. Якщо ваша камера підтримує цю функцію, увімкніть відображення ліній 3 × 3 і діагоналей: це допоможе вам вирівняти діагональні лінії та провести погляд глядача крізь кадр.

Головні лінії часто можна побачити під час зйомки на відкритому повітрі як у природному, так і в антропогенному середовищі, що робить їх одним із найкращих композиційних прийомів для фотографування міських пейзажів і ландшафтів.

У більшості випадків фотографи роблять знімки на рівні своїх очей, однак цікавіші ракурси можна отримати, якщо розташувати камеру нижче або вище цього рівня. Фотографії, зроблені дітьми, відкривають світ по-новому: будівлі, дерева, рослини й люди здаються вищими, коли камера розташована нижче. Якщо ваша камера має екран зі змінним кутом нахилу або може підключатися до смартфона через Wi-Fi, для створення незвичної композиції її можна встановити на підлозі.

У місті з безліччю високих будівель використовуйте ширококутний об’єктив і направте камеру в небо. Використовуйте режим пріоритету діафрагми (Av) і встановіть діафрагму f/8 або f/11. Потім, направивши об’єктив камери в небо, вибудуйте композицію таким чином, щоб будівлі сходилися вгорі. Оскільки такі фотографії часто мають широкий діапазон тіней і світла, може знадобитися налаштувати яскравість фотографії за допомогою компенсації експозиції або поекспериментувати з різними режимами виміру: наприклад, експонувати передній план за допомогою точкового виміру або скористатися оцінювальним виміром для створення балансу. Корисною також може виявитися вбудована HDR-функція камери.

Більш високий кут огляду, наприклад із даху будівлі або в разі розміщення камери фотографом над своєю головою, також може зробити композицію цікавішою, надаючи кращий (у буквальному сенсі — більший) огляд сцени або ситуації.

Побудова композиції по трикутниках також може зробити фотографії візуально привабливішими. Спробуйте сфотографувати краї вулиці, що зникають вдалині, і збоку кадру виникнуть трикутні секції.

Завдяки двом діагональним та одній горизонтальній лініям трикутник може додати портрету візуальної динаміки. Навіть фотографуючи людину, що сидить за столом відносно нерухомо, попросіть її розташувати руки трикутником — нехай він або вона розсуне лікті ширше й складе руки під підборіддям. Композиція буде набагато ефектнішою з естетичної точки зору.

Золотий перетин (або спіраль Фібоначчі) широко використовується в мистецтві, архітектурі та дизайні для створення естетично привабливих пропорцій і композицій. Цей математичний об’єкт названий на честь італійського математика, також відомого на ім’я Леонардо Боначчі, який приблизно в 1200 році визначив послідовність висхідних чисел, співвідношення яких широко зустрічається в природі — у спіральних візерунках морських мушель, пропорціях розвитку рослин і в людському тілі.

Ідея полягає в тому, що для створення виразної композиції, що виглядатиме привабливішою для людського ока, кадр потрібно вибудовувати по лінії, яка веде погляд до основного об’єкта по спіралі. Спробуйте розташувати початок спіралі в кутку кадру та охопити якомога більшу частину кривої, щоб погляд слідував нею по всьому зображенню. Цей принцип можна застосовувати на різних фотозображеннях — від пейзажних до портретних та багатьох інших. Використовуйте ширококутний об’єктив, щоб відтворити масштаб великих архітектурних об’єктів, таких як сходи, або макрооб’єктив, якщо потрібно привернути увагу до невеликих природних спіральних форм.

Хоча це правило здається контрінтуїтивним, мінімалістська композиція може збільшити виразність зображення. Мінімалістські композиції зосереджені на простоті й містять дуже мало елементів, але при цьому допомагають створювати глибокі зображення, що спонукають до роздумів, завдяки видаленню непотрібних деталей і привертанню уваги глядача до певної частини кадру.

Може здатися, що створити мінімалістську спрощену композицію легко, але це завдання буває складнішим, ніж із більш насиченими кадрами, адже потрібно знайти спосіб прибрати зайві візуальні елементи й фактори, що відволікають, не роблячи зображення нудним.

Для початківця простіше за все буде розташувати об’єкти зйомки на фоні «негативного» або «порожнього» простору. Наприклад, фотографуючи пляжну хатинку на фоні неба й пляжу, ми використовуємо візуальний контраст, щоб протиставити будівлю двом негативним просторам — пляжу й морю — і сфокусувати погляд на хатинці. Розфокусований фон на портреті, створений за допомогою настройки із широкою діафрагмою (з малим числом f), телеоб’єктива чи обох цих засобів, також забезпечує негативний простір, який допомагає виділити об’єкт зйомки на фоні інших предметів.

Ще один спосіб досягти мінімалізму в композиції — зосередитися на формах. Визначте в кадрі одну чи дві фігури або геометричні візерунки й спробуйте ізолювати їх (наприклад, за допомогою негативного простору).

Порожній простір також додає відчуття руху. Якщо перед об’єктом є вільний простір, то здається, що він рухається в ньому напрямку або збирається це зробити. Простір позаду може створити враження, нібито об’єкт рухається так швидко, що ось-ось вирветься з кадру.

Ви маєте подумати, як відображатимуться ваші знімки й відео. Наприклад, якщо ви знімаєте для публікації в певній соціальній мережі, кінцеве зображення повинно мати вертикальне співвідношення сторін 4:5 або 9:16 залежно від платформи. Якщо ви знімаєте відео для YouTube, для створення кінематографічного ефекту вам знадобиться альбомна орієнтація з пропорціями 16:9.

Деякі камери системи Canon EOS R, такі як EOS R6 Mark II, EOS R50 і EOS R8, відображають маркери співвідношення сторін для обраних пропорцій, допомагаючи правильно кадрувати сцену. Відображатиметься весь кадр, але напрямні лінії показуватимуть, де він буде обрізаний, тому ви можете переконатися, що потрібні елементи зображення потрапляють до кадру як за горизонталлю, так і за вертикаллю.

Правила існують для того, щоб їх порушувати, тому обов’язково спробуйте поекспериментувати, коли опануєте наведені вище композиційні методи. Наприклад, якщо ви фотографуєте бігуна, традиційне правило композиції каже, що перед ним потрібно залишити простір. Але якщо залишити простір позаду бігуна, то це може означати, наприклад, що він від чогось тікає, а не біжить назустріч. Розташовуючи об’єкт зйомки в різних частинах кадру, ви змінюєте сюжет, який намагаєтеся розповісти своїм зображенням.

Знайдіть фотографії з нетрадиційною композицією, як-от вертикальні міські пейзажі, подумайте, що в них особливого, і спробуйте зробити щось подібне. Це допоможе вам створити власний стиль і досягти бажаного творчого ефекту. До того ж, це дуже весело!

Автор: Петер Волінські (Peter Wolinski)