Візьміть час під свій контроль — опануйте сповільнену зйомку, покадрове відео й гіперлапс

Експериментуючи з часом і рухом у своїх відео, ви зможете відкрити світ, що зазвичай прихований від очей — уповільнити швидкі події або прискорити триваліші, такі як схід сонця або рух хмар небом. Професіонал Метью Вандепутте (Matthew Vandeputte) ділиться власними методами контролю над часом — від сповільненої зйомки до покадрового відео й гіперлапсу.

Ключовим моментом у всіх цих прийомах є частота кадрів. Він неї залежить швидкість записування та відтворення відеоматеріалу в кадрах на секунду. Найпоширеніші стандартні швидкості записування та відтворення — 25 або 30 кадрів на секунду. Фільми зазвичай демонструються зі швидкістю 24 кадри на секунду, тому 25 кадрів на секунду створюють більш «кінематографічний» ефект, а 30 кадрів на секунду виглядають чіткіше й краще підходять, наприклад, для зйомки динамічних спортивних подій і новин.

Насправді вибір не має великого значення, але зазвичай частота кадрів на етапі записування й відтворенні має збігатися. Для сповільненої зйомки необхідно записувати відео з більшою частотою: наприклад, якщо зняти рух зі швидкістю 50 кадрів на секунду, а відтворити зі швидкістю 25, його буде показано з половинною швидкістю.

Щоб прискорити плин часу, потрібна нижча частота записування. Зробивши 25 окремих кадрів протягом тривалого періоду і потім відтворивши їх зі швидкістю 25 кадрів на секунду, ви стиснете хвилини, години й навіть дні в односекундне відео. Саме так створюються таймлапси (покадрова зйомка) та гіперлапси. Гіперлапс — це різновид таймлапсу, при якому камера рухається. Таймлапс традиційно знімається на штативі або на слайдері для управління рухом, тому камера залишається майже в одному місці, а в режимі гіперлапсу її положення змінюється між знімками.

«Таймлапс — це чудовий спосіб створити початковий або вступний кадр для нової сцени або місця, наприклад, великого природного або міського пейзажу, — пояснює Метью. — Гіперлапс — це скоріше спецефект, який дозволяє відправити глядача в подорож. Як мені колись сказав один режисер, це як політ у часі й просторі».

Метью — відеооператор і видеомонтажер, що спеціалізується на створенні приголомшливих кадрів, які поєднують в собі відео в реальному часі й сповільнену зйомку з характерними техніками таймлапсу й гіперлапсу. Він успішно продає свої роботи, і їх можна побачити на Netflix, каналах National Geographic і Discovery.

«Коли я вчився в кіношколі близько 11 років тому, я побачив в Інтернеті покадрове астрофотографічне відео, і воно мене просто вразило, — розповідає він. — У той час у мене була камера EOS 600D (на зміну якій прийшла модель Canon EOS 850D), і я зрозумів, що з її допомогою я теж можу знімати таймлапси. У той вечір я зняв своє перше відео – і з тих пір уже не переставав їх робити».

Для таймлапсу й гіперлапсу необхідно робити знімки через рівні проміжки часу. Для таймлапсу Метью радить зробити не менше 300 фотографій, «тому що це дасть вам принаймні 10 секунд відео незалежно від швидкості відтворення — 25 або 30 кадрів на секунду».

Деякі камери EOS, зокрема Canon EOS R6 і EOS RP, мають вбудований таймер, який дозволяє автоматизувати цей процес, а також режим покадрового відео (таймлапсу), який допомагає створювати відеокліпи й передавати їх безпосередньо з камери. Метью зазвичай зберігає окремі фотографії у форматі RAW, адже це дає йому більше можливостей на етапі постпродакшн. Після оброблення RAW-зображень він застосовує цифрову стабілізацію в Adobe After Effects* і робить остаточний монтаж в Adobe Premiere Pro*. Однак ви можете почати створювати таймлапси з набору JPEG-знімків за допомогою різних програм включно з безкоштовною iMovie на Mac або MakeAVI на PC.

Метью каже, що для гіперлапсу така кількість кадрів буває непрактичною. «Якщо б ви робили 300 фотографій для гіперлапсу, то на переміщення штативу й кадрування кожного знімка витрачали б години. А для більшості гіперлапс-відео така довга послідовність кадрів не потрібна. Тому я б рекомендував робити від 120 фотографій. Я також раджу робити кожен знімок вручну, намагаючись зберігати між ними певний інтервал. Якщо ви покладаєтеся на автоматичну інтервальну зйомку й на момент її спрацьовування будете не готові до кадрування сцени, вам, можливо, доведеться почати все спочатку».

Інтервал між фотографіями визначається швидкістю руху, який ви хочете зафіксувати на таймлапсі або гіперлапсі. Швидкі об’єкти потребують коротших інтервалів (наприклад, кілька секунд), а повільні, такі як квітка, що росте, або фрукт, що розкладається, можуть вимагати інтервалів у кілька хвилин.

Якщо ви знімаєте щось великим планом протягом тривалого періоду, вам знадобиться забезпечити штучне освітлення, щоб воно не змінювалося надто різко. Однак при зйомці природних і міських пейзажів зміна освітлення з плином часу, швидше за все, стане ключовим моментом у ваших кадрах. У будь-якому випадку важливим елементом є штатив: якщо камера рухатиметься між кадрами, то нерухомі об’єкти здаватимуться мерехтливими, а рухомі стрибатимуть неприродним чином. Для красивого гіперлапсу камера має рухатися плавно, без тремтіння.

«Для гіперлапсу потрібні три елемента, — каже Метью. — Очевидно, вам знадобиться об’єкт зйомки, а також траєкторія або маршрут, яким потрібно буде рухатися. Це може бути напрямок до об’єкта, від нього, убік або навколо нього. І третє, що вам потрібно, — це опорна точка, яку ви зможете зберігати в одному місці на кожній фотографії». Вибір єдиної точки сцени, яка залишатиметься в одному положенні від кадру до кадру, зробить рух камери таким, ніби вона обертається навколо цієї точки, і він здаватиметься плавним, а не стрибкоподібним. Щоб точка прив’язки перебувала в одному положенні, Метью пропонує виділяти її однією точкою автофокусування в кожному кадрі або ввімкнути в камері накладення сітки.

Знімати таймлапс можна з близької відстані (наприклад, щоб показати розкриття квітки) або з великої (наприклад, панорамний вид на хмари, що пропливають над пейзажем). Ви можете використовувати будь-який об’єктив, але для своєї роботи Метью обирає Canon EF 24-70mm f/4L IS USM, а для камер лінійки EOS R — Canon RF 24-70mm F2.8L IS USM або Canon RF 24-105mm F4-7.1 IS STM, оскільки діапазон фокусних відстаней у цих моделях ідеально підходить для різних об’єктів зйомки. Для гіперлапсу він радить ніколи не робити кадри ширше за 24 мм через ризик спотворень перспективи, які надширококутні об’єктиви можуть створювати по краях кадру: «якщо ви знімаєте, наприклад, на відстані 16 мм і не укладаєтеся в кадр між двома знімками буквально на пару сантиметрів, то потім не зможете виправити зміщення перспективи по краях».

«Покадрове й сповільнене відео перебувають на протилежних кінцях часового спектру, — пояснює Метью. — Таймлапс прискорює процес, а сповільнена зйомка уповільнює його». Це робить сповільнену зйомку ідеальним режимом для перегляду динамічних подій, які зазвичай закінчуються надто швидко, щоб їх можна було оцінити.

У багатьох аспектах уповільнена зйомка простіша за таймлапс. Кожна камера в сучасній лінійці Canon EOS та PowerShot (окрім PowerShot ZOOM) може знімати відео з більшою частотою кадрів. Однак найвищі значення швидкості зазвичай доступні лише під час записування відео з нижчою роздільною здатністю; наприклад, EOS R6 пропонує 50 кадрів на секунду і 60 кадрів на секунду у форматі 4K або 100 кадрів на секунду і 120 кадрів у форматі Full HD.

Знімати з частотою кадрів, яка є кратною вихідний, не обов’язково: наприклад, можна зробити відео зі швидкістю 120 кадрів на секунду, якщо ваша камера підтримує таку можливість, і сповільнити її до 25 кадрів на секунду на етапі оброблення відзнятого. Що вища частота кадрів зйомки, то повільніше все виглядатиме при відтворенні з нормальною швидкістю.

Витримка зазвичай є одним зі способів керування експозицією, але вона також визначає, як рухомі об’єкти виглядатимуть на зображенні. Метью попереджає, що швидка витримка в таймлапсі або гіперлапсі призведе до заморожування всього руху: у результаті кожен кадр буде надчітким, але при їхньому відтворенні на відео це призведе до переривчастого і тремтячому руху. «Використання довшої витримки для розмиття рухомих об’єктів, таких як автомобілі, що проїжджають, і люди, що йдуть, дає неймовірний ефект».

Як визначити правильну витримку? «Існує так зване правило 180 градусів, — пояснює Метью, — яке означає, що витримка у відео має бути зворотним подвоєним значенням від частоти кадрів. Так, якщо ви знімаєте зі швидкістю 25 кадрів на секунду, витримка має становити 1/50 секунди. Це дозволяє отримати найкрасивіше розмиття руху й кадри, що виглядають максимально кінематографічно. Я також дотримуюся цього принципу при зйомці сповільненого відео з вищою частотою кадрів — наприклад, використовую витримку 1/200 с під час записування зі швидкістю 100 кадрів на секунду».

Метью до певного моменту дотримується правила 180-градусів, вибираючи витримку навіть під час зйомки послідовності нерухомих зображень із набагато меншою частотою для таймлапсу або гіперлапсу. «Якщо у вас чотирисекундний інтервал між знімками (це поширений варіант під час зйомки хмар), то кожен знімок експонуватиметься протягом двох секунд. Коли інтервал стає більшим (навіть доходить до кількох хвилин), турбуватися про це правило вже не варто, але я безумовно рекомендую завжди знімати з довшими витримками й на штативі».

Використання довших витримок може вимагати інших засобів для контролю експозиції, тому Метью застосовує нейтральний світлофільтр, щоб зменшити кількість світла, яке потрапляє в об’єктив. «Якщо ви знімаєте днем, то вам знадобиться дуже потужний нейтральний світлофільтр на об’єктиві, щоб забезпечити нормальну експозицію з довгою витримкою, — каже він.

Тепер, коли у вашому розпорядженні є всі інструменти для творчої зйомки часу й руху, чому б наступного разу не спробувати зробити сповільнене відео, таймлапс або гіперлапс?


Автор: Маркус Хокінс (Marcus Hawkins)


^{* Adobe, Adobe Premiere та After Effects — торговельні марки або зареєстровані торговельні марки компанії Adobe у США та/або в інших країнах.}